Базове масло – основа готового масла, один з основних його компонентів. Має найбільший вплив на властивості кінцевого продукту. Саме базове масло визначає «на скільки на сколько синтетичним» буде продукт. Базові масла поділяються на п’ять груп: мінеральні, напівсинтетичні, гідрокрекінгові, ПАО-синтетичні та «ненафтові» синтетичні.
Безпосереднє впорскування – електронна система живлення бензинового двигуна, конструктивно дуже схожа із системою Common Rail в дизельних двигунах. В системах безпосереднього впорскування пальне, на відміну від “класичного інжектора”, впорскується не у впускний колектор, де змішується з повітрям та через впускний клапан потрапляє до камери згорання, а безпосередньо в циліндри двигуна під дуже високим тиском. Це довзоляє реалізувати пошарове утворення суміші вже у самій камірі згорання та пошарове й багатоступенвен горіння паливно-повітряної суміші, що за точного налаштування системи керування двигуном забезпечує повніше згорання палива, зменшення викидів шкідливих речовин та покращення паливної економічності двигуна.
Випаровуваність – Одна з характеристик масла, що впливає на його витрату. Масло, як і будь-яка рідина, з часом випаровувється. Нормою випаровуваності автомобільних моторних масел є 15%. В той же час, випаровуваність висококласних масел для мотоциклів регламентована на рівні 6%.
Випаровуваність також опосередковано свідчить про якість застосованого базового масла.
В’язкість – одна з базових характеристик властивостей масла, визначає його текучість. В’язкість масла розділяється на кінематичну та динамічну (HTHS).
Кінематична в’язкость визначає власне текучість масла, его гущину та, згідно специфікації SAE J300, разділяється на «холодну» (зимову) та «гарячу» (за температури 100*С). В залежності від фактичних властивостей масла, йому присвоюється один з класів в’язкості. Кожному класу в’язкості відповідає певний діапазон фактичних значень в’язкості масла.
В’язкість динамічна (HTHS) визначає стійкість масляної плівки та її щільність в динамічній середі. Абревіатура HTHS повністю описує умови, за яких виконуються вимірювання – це висока температура за високої швидкості зсуву (High Temperature High Shear). Фізично є добутком кінематичної в’язкості на його щільність, вимірюється у сантипуазах (сП).
За параметром динамічної в’язкості загальноприйнято поділяти масла на два класи: повнов’язкі зі значенням HTHS >3.5 (так звана стандартна в’язкість HTHS) та малов’язкі зі значенням HTHS < 3,5. необхідно відзначити, що застосування масел із низькою динамічною в’язкістю (зниженим HTHS) у двигунах, розрахованих на такі масла, не призводить до додаткового зносу. Використання ж в таких двигунах повнов’язких масел хоча й не призводить до виникнення додаткового зносу, однак, як правило, призводить до зниження потужності та економічності двигуна, а також не кращим чином впливає на роботу гідронатяжників, систем зміни фаз газорозподілення (VVT-I, VTC, CVVT).
В останні роки відбувається поступовий перехід всіх автовиробників на використання малов’язких масел у нових моделях двигунів.
Зольність сульфатна – один з параметрів, що характеризує миючо-диспергуючі властивості масла, його здатність до нейтралізації кислот, що утворюються в процесі горіння палива, утриманню нерозчинних продуктів горіння у суспендованому стані, запобіганню випадінню їх в осад та осіданню на компонентах двигуна у вигляді високо- та низькотемпературних відкладень.
При використання пального з високим вмістом сірки, збільшені зольність та лужне число масла запобігають утворенню відкладень. Однак, надто висока зольність масла призводить до підвищеного зносу двигуна внаслідок абразивнго впливу на пари тертя, утворенню зольних відкладень у камері згорання, зниженню детонаційної стійкості палива, педечасного виходу з ладу систем рециркуляції відпрацьованих газів та сажових фільтрів.
За вмістом сульфатної золи моторні масла поділяються на повнозольні (із вмістом золи 0.8-1.5%) та малозольні (вміст золи <0.8%). Неофіційним класом стоять так звані середньозольні масла із вмістом сульфатної золи 1.0-1.2%.
Індекс в’язкості (viscocity index) є безрозмірною величиною та відображає стабільність температурних властивостей масла. Чим він вищий, тим стабільнішими є в’язкістні характеристики масла при зміні його температури.
Клас в’язкості (viscocity grade) – умовне позначення комплекса властивостей масла, основним з яких є його кінематична в’язкість. У відповідності до стандарту SAE J300, моторні масла поділються на 13 класів в’язкості від 0W до 60, а трансмісійні – від 70w до 140. При позначенні кінематичної в’язкості спочатку вказується «холодна» в’язкість (SAE 0w, 5w, 10w, 75w, 80w тощо де “w” означає winter – зима), потім «гаряча» (SAE 20, 30, 40, 90 тощо). Всесезонні масла позначаються двому індексами (5w30, 5w40, 10w40 и т.д.). Чим нижчим є клас в’язкості масла, тим нижче його відповідна в’язкість. Основним параметром при визначенні холодної в’язкості масла є його прокачуємість та обертаємість. Гіряча в’язкість масла визначається при температурі 100*С.
Лужне число (TBN) – одна з характеристик масла, що опосердковано вказує на його миючі властивості. В процесі згорання палива в двигуні утворюють кислоти, щовикликають корозійний знос та вуглеродні відкладення. Для їх нейтралізації використовується луг, кількість якого в маслі визначається лужним числом. Чим нижчою є якість пального, тим більшим має бути лужне число моторного масла.
Лужне число вантажних масел може сягати 15 та більше мгКОН/гр, а у енергоощадних легкових масел значення обмежено на 6 мгКОН/гр.
Насос-форсунка (Pumpe-Düse, PD) – електронна система живлення дизельного двигуна, розроблена концерном Volkswagen AG. Являє собою систему, в котрій в одному вузлі конструктивно поєднано паливний насос високого тиску та форсунку. Таким чином, паливна форсунка одночасно є й паливним насосом для себе ж. Система застосовувалась у 2000-х роках в автомобілях всіх марок концерну, однак через меншу надійність та високу вартість обслуговування пізніше була замінена на Common Rail.
Додатки – додаткові додатки до базового масла, що покращують, доповнюють його характеристики або надають йому додаткових властивостей. Збалансований вивірений комплекс присадок входить до складу будь-якого сучасного масла – моторного, трансмісійного, гідравлічного, промислового.
Хімічно й фізично вивірений комплекс являє собою пакет присадок, що надає готовому маслу набір певних властивостей.
Обертаємість масла (Low Temperature Cranking Viscocity) – додатковий параметр, що характеризує низькотемпературні властивості масла, визначає можливість провороту колінчастого валу двигуна. Фактичне значення визначається стандартом випробовувань ASTM D5293. У зв’язку із нелінійністю температурних властивостей масел, прокачуємість визначається свойств масел, обертаємість визначається за різних від’ємних температур для різних класів в’язкості. Чим цей параметр є меншим, тим низькотемпературні властивості масла є кращими.
Прокачуємість масла (Low Temperature Pumping Viscosity) – один з ключових параметрів низькотемпературних властивостей масла. Фактична прокачуємість масла визначається стандартом випробовувань ASTM D4684 та вказує на мінімальну температуру, за якої гущина масла складає не більше 60 000мПа.с. Прокачуємість масла перевіряється після витримки при відповідній його класу в’язкості від’ємній температурі протягом 45 годин. Чим цей параметр є меншим, тим низькотемпературні властивості масла краще.
Сажовий фільтр
Температура спалаху (flashpoint) – ключовий параметр, що характеризує витрату масла на угар. В процесі роботи двигуна утворюються схильні до займання при поєданнні з повітрям масляні пари. Чим вищою є температура спалаху масла, тим при більшій температурі займаються його пари та тим меншою буде витрата масла на угар за стандартних режимів роботи двигуна. Менший угар масла, в свою чергу, зменшує кількість нагару в двигуні. Температура спалаху також опосередковано вказує на якість та клас використаних базових масел та пакетів присадок.
Температура застигання (pourpoint) – один з основних параметрів, що характеризує низькотемпературні властивості масла. Визначає температуру, за якої моторне масло переходить з рідкого стану в желеподібне, починає кристалізуватися. Чим пурпойнт нижчий, тим при більш низькій температурі можливо запустити двигун без його критичного зносу.
AdBlue – робоча рідина системи селективної каталітичної нейтралізації відпрацьованих газів SCR. Являє собою 32% водний розчин сечовини. Рідина є дуже чутливою до температурного режиму зберігання і експлуатації та якості води, що застосовується для приготування розчину. Використання рідини, що знаходилась при температурах, що виходять за встановлені для неї норми, може викликати зниження ефективності роботи двигуна, збільшення витрати пального та механічні несправності.
Common Rail – електронна система живлення дизельного двигуна, розроблена компанією Bosch. Конструктивно дуже схожа із системою безпосереднього впорскування у бензинових двигунах. В системі Common Rail всі паливні форсунки під’єднано до однієї (або до двох у деяких V-подібних двигунах) паливної рейки, тиск в якій підтримується ПНВТ (паливним насосом високого тиску). Форсунки керуються електронним блоком управління двигуном. Є найпоширенішою на сьогодні системою живлення дизельних двигунів.
DPF (diesel particulate filter) – фільтр жорстких часток, що встановлюється у вихлопному тракті сучасних дизельних двигунів легкових та вантажних автомобілів. Знижує токсичність вихлопа, уловлюючи тверді продукти горіння дизельного палива, сажу. Візуально схожий із каталізатором, проте більший за розмірами. На деяких автомобілях конструктивно виконаний однією деталлю із каталізатором. Є вибагливим до моторного масла, що використовується – воно має мати знижену зольність (ACEA C3, C4, ILSAC и т.д.)
EGR (exhaust gas recirculation)– система рециркуляції та допалу вихлопних газів бензинових та дизельних двигунів. Являє собою клапан, що з’єднує випускний тракт із післядросельним простором впускного тракту. Є одним з найефективніших способів зниження токсичності вихлопа. Повернення частини відпрацьованих газів до впускного колектора знижує максимальну температуру горіння паливно-повітряної суміші та знижує інтернсивінсть утворення оксидів азоту. Робота системи несуттєво знижує ефективну потужність двигуна. Система працює в режимах часткового навантаження на двигун та не вмикається на холостому ході, на непрогрітому двигуні та при повінстю відкритій дросельній заслонці. EGR не застосовується на бензинових двигунах з турбонаддувом.
HTHS – див. В’язкість динамічна
Pumpe-Düse – див. Насос-форсунка
TBN – див. Лужне число
SCR (selective catalytic reduction) – система селективної каталітичної нейтралізації відпрацьованих газів дизельних двигунів. Принцип роботи SCR полягає у хімічному перетворенні вихлопних газів на нешкідливі речовини – воду та азот. Система впорскує активну речовину (каталізатор) adBlue безпосередньо у випускний тракт автомобіля, де відбувається хімічна реакція. Крім того, застосування системи SCR дозволяє знизити витрату пального на 3-5%, що особливо відчутно на важких вантажних автомобілях та магістральних тягачах. Витрата активної речовини складає 4-5% від обсягу витраченого палива.
Хімічна реакція в системі SCR протікає у два основні етапи.
На першому этапі розчин AdBlue впорскується у гарячі вихлопні гази, де відбувається процес гідролизу з утворенням аміаку: (NH2)2CO + H2O => 2 NH3 + CO2
Під час другого етапу відбувається розклад на азот та воду:
4NH3 + 4NO + O2 => 4 N2 + 6H2O
8NH3 + 6NO2 => 7N2 + 12H2O